Суэма

Мицкевич Анатолий Петрович

— Відкриття! Нюро, ми зробили з тобою відкриття!

За тиждень схвильованого дядю Федю приймав кореспондент місцевої багатотиражки. Розповідь колишнього водопровідника про приблуду з антисвіту була така захоплююча, що кореспондент негайно взяв відрядження і помчав до таємничого клубу. Надвечір нарис під назвою “Антисвіт — він поруч” був

готовий.

І буває ж таке, що його прочитав один молодий кандидат наук, який приїхав до тамтешніх місць порибалити. Він теж побував у клубі й одразу ж запропонував теорію появи слідів на грунті поверхневих властивостей тонких плівок воску. За цією теорією навіть найнезначніші порушення молекулярної структури воску можуть бути проявлені пилом, що осідає. Теорія здобула добре підтвердження, бо, як згадала тьотя Нюра, ніч перед тим, як з’явилися сліди, була вітряна, і пил цілком ймовірно міг потрапити до залу через нещільно причинені вікна.

Одначе пилова теорія не могла пояснити того надзвичайного факту, що сліди йшли тільки в один бік і нікуди не звертали.

Тоді — чутки линуть за вітром — у клубі з’явився інший молодий учений, котрий замість того, щоб досліджувати паркет, взявся досліджувати вікна. На одному з вікон він виявив у склі бульбашки повітря, які, на його думку, у той пам’ятний день і відіграли роль збірних лінз, що сконцентрували світло на дзеркальний віск.

— Ніяких слідів не було, вам здалося, — категорично заявив молодий учений. — Просто в місцях концентрації сонячного світла віск розтопився.

Так виникла оптична теорія слідів.

Проте і її невдовзі було відкинуто прямим дослідом. Спеціально тьотя Нюра натерла підлогу, спеціально дочекалася сонячного дня, всі переконалися, що променів бульбашки не фокусують і тим паче не розтоплюють віск.

Про таємничі сліди на паркеті почали говорити далеко за межами клубу, й незабаром його танцювальний зал перетворився на місце паломництва любителів наукових загадок і нерозгаданих таємниць.

Один

теоретик показав, що сліди могли виникнути на воскові внаслідок електричної поляризації поверхні, яка відбувається під час інтенсивного натирання підлоги. Інший висував магнітну теорію слідів, бо, за об’єктивними даними, в день, коли помітили сліди, в ряді районів земної кулі було зафіксовано магнітні бурі.

До клубу приїхав виступати цирковий клоун-ексцентрик. Зачувши про прибулих з антисвіту, він заявив, що може лишити на паркеті тільки прямий слід, пройшовши вперед і назад по одних і тих самих місцях. Артист продемонстрував, як вдало в нього це виходить; і тьотя Нюра навіть вирішила, що, можливо, саме він і посміявся тоді з неї, а вчені почали вагатися у своїх теоріях.

Окрім пилової, оптичної, електричної й магнітної теорій слідів, було створено кілька комбінованих теорій: електроакустична, хіміко-кібернетична, сомнамбулічна, гіпнотична і психоаналітична. Все це були дуже хороші, добротні теорії, які каменя на камені не лишали від загадковості слідів.

Один лише дядя Федя все так само наполягав на своєму: прихідці з антисвіту. його теорія збуджувала уяву письменників-фантастів, і про сліди в клубному залі почали писати оповідання й повісті. Один кінорежисер навіть поставив фантастичний кінофільм без головної дійової особи, де то на паркеті, то на піску, то на снігу раз за разом з’являлися сліди. Після всіх суперечок було зроблено остаточний висновок: або ж ніяких слідів узагалі не було, або ж вони мали цілком земне походження. Оскільки слідів давно нема, причини, що викликала їх появу, встановити з цілковитою певністю неможливо.

А дядя Федя й досі вперто запевняє, що його теорія — єдино правильна.