Рiзні п'єси

Жора, невизначеного віку мужик, схожий на чорта, якого виперли з пекла за профнепридатність.

Василь Гнатович, вождь палати хворих, статечний мужик, схожий на Сталіна епохи підписання Ялтинської угоди.

Сірьожа, середнього віку мужик, хитрий і наївний, як вовк у казці.

Валєрік, молодий мужик, хворий на голову.

Енгельс Гасанович, ліцо кавказьськой

національності.

Діна, юна, спокуслива і спортивна медсестра з довгими ногами, широкими плечима і античною шиєю.

Санітари

Дія відбувається в лікарні.

Палата відділення щелепнолицевої хірургії по вулиці Зоологічній, в палаті на кроватях лежать Василь Гнатович, Жора, Сірьожа, Валєрік і Енгельс Гасанович з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками. Найбільша кількість бинтів пішла на Валєріка. Він має на голові пишну прикрасу, розмірами і вагою схожу на чалму турецького султана. Над кроваттю Валєріка висить картина «Охотнікі на привалє» художника Сєрова. Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність. В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.

За вікном палати розташований зоопарк, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, такщо якщо заплющити очі, можна уявити себе в Африці.

Голос тигра за вікном. Унгх, унгх, аоунгх!

Жора. Десять часов, блядь, можна і на годинник не дивиться!

Голос тигра. Аум!!!

Сірьожа. Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче…

Голоси вовків. Ауууу!.. (А потім знову тигра.) Аум!

Валєрік при останніх словах тигра б'є головою в стіну.

Сірьожа. Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо шо у мене жінка бєрємєнна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав. Главноє шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти. А в основном отой, квадратний.

Голос тигра. Унгх, унгх, аоунгх!

Василь Гнатович. Ач як розпиздівся!

Жора. Він жерти хоче.

Василь Гнатович. А ми випить хочемо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожи.) А ти шо лежиш, як Ісусік? Бистро вставай і ріж ковбасу!

Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б'є головою в стіну.

Василь

Гнатович. Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.

Валєрік. Діана, Діана!

Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою об стіну.

Жора. Совсєм приїхав пацан.

Сірьожа. Чого це він?

Василь Гнатович. То він мабуть за англійську царівну переживає, шо її машина задавила. (До Енгельса Гасановича.) Гасанович, вставай, ще наспишся…

Енгельс Гасанович (злякано.) Шито, апят?

Василь Гнатович. Оп'ять, оп'ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать примєр. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самагонки.)

Василь Гнатович (ефектно простягає гранчак і виголошує тост). Мир землі, здоров'я в хаті й гарна баба на кроваті!

Голос тигра. Аум!

Валєрік б'ється головою в стіну. Всі випивають.

Василь Гнатович. Валєріку більше не наливать.

Енгельс Гасанович. Хароший малшик, маладой. Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Енгельс Гасанович дістає з-під краваті диню…)

Валєрік. Діана! Діана!

Енгельс Гасанович. Зачєм тібє етот дєвушка, гилупий!

Василь Гнатович. Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотничі і рибальські історії!

Сірьожа (запопадливо.) Правильно, Василь Гнатович…

По команді вождя компанія випиває.

Василь Гнатович. От ти і починай, щоб багато не пиздів. Гасанович на очереді.

Сірьожа. Ну слухайте. Гасанович, не совайте там рукою под одіялом, а то не слишно буде. Значить, прийшов кум на ставок, сів у ризову лодку, закинув собі мастирку на ліща, сидить. А його собака був такий, з довгими вухами, волохатий…

Жора. Ето спанієль!

Сірьожа. Ну цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться — тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти — хуя тобі, не витягне, отакена щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі… Десь кілограм на триста…