Піздєц
Шрифт:
Люда. А може не треба - вони битись будуть!
Степан Срака. Та одін хуй - раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на морді: "Террористи хуєві!"]
Степан Срака. Пустіть друзі! Ми більше не будемо!
Голос Магарича. Тобі, я бачу, мало пизди получить, - ти ще хочеш шоб тебе в сраку
Степан Срака. Хлопці, єбіть куди хочете, тільки пустіть - парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопці - воно, інженер, як цуценята - скавучить, то так весело робиться, а набридне - придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко. Правильно, хлопці - нехай лізе.
Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку - друг, товарищ і брат.
Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знову закриває двері на дріт.
Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш - я тобі гланди через сраку вирву!
Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сивуха. На сімфонії Бpамса.
Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя іще жизні не знаєте! От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва - мов так і так, кидай усе - приїзджай їбати! Так шо ви зробили?
– Весь затрусилися мов скажений і давай у двері гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на місті пана Сивухи?
Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!
Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака(запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Альфред Юхимович(демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі - сімянна витяжка бобра, в другій - всячєскіе імунодєпрєссанти.
Степан Срака(у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм.
До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский - науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.
Альфред Юхимович. Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт - то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок
Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович. Як хорошо просякне - зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе.
Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навіщо?
Альфред Юхимович. Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти!
По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні.
Шльома(крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.
Голос Альфреда Юхимовича. Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский(вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский(схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать.
Омелян Косопизд(жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці].
Альфред Юхимович. Ти не гуманіст, Омелян.
Магарич. А шо, може візьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та, мені шо? Нехай лізе... [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?]
Косопизд. Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха. Жиди - то такі хітросракі... Заждіть, вони не тільки шо макарони, - вони й сайри дістануть!
Альфред Юхимович. Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, - вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди - ми тобі посвящєніе в митці зробимо.
Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.
Гаврюша Обізянов. Надо двері якось закрутить - це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть!
Альфред Юхимович. Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить.
Входить Роже Городі - французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.