Хойті-Тойті

Беляев Александр Романович

— Я читав про це. Вагнер кивнув головою.

— Тим краще. Але це не всім доступно. І я вирішив використати для педагогічних цілей гіпноз. Адже кінець кінцем

і в звичайній педагогіці є частка гіпнозу… Сьогодні рано-вранці я вийшов на прогулянку і помітив вас… Ви вже не перший день вартуєте за кущем ялівцю? — спитав він з веселою іскоркою в очах. Я зніяковів.

— Ну, от я й вирішив покарати вас за вашу цікавість, загіпнотизувавши…

— Як, невже все це було…

— Тільки гіпнозом, з того самого моменту, як ви побачили мене. Певен, що ви все це пережили немов реальність. І вже, звичайно, ніколи в житті не забудете пережитого. Отже, ви мали можливість дістати урок наочного вивчення законів тяжіння і відцентрової сили… Але ви виявились дуже нервовим учнем і під кінець уроку поводились трохи збуджено…

— А довго тривав урок? Вагнер подивився на годинник.

— Хвилини

зо дві, не більше. А правда ж, продуктивний спосіб засвоєння знань?

— Дозвольте, — вигукнув я, — а це скляне вікно, скоби на землі!.. — Я простяг руку і враз замовк.

Поверхня двору була зовсім рівна; не було ні скоб, ні скляного круглого “вікна”…

— Так це… теж був гіпноз?

— Ну, звичайно… Признайтеся, що ви не дуже нудились на моєму уроці фізики? Химо, — гукнув він, — кава готова? Ходімо снідати.

< image l:href="#"/>

ЗМІСТ

Хойті-Тойті

Над безоднею