Голодний місяць

Свєтка

Над Москвою лежав у небі порожній місяць, його жовтий диск начебто і не світив зовсім, а лише поблискував жовтим на тлі темно-зеленого неба.

Жителі столиці поспішали в цей холодний січневий вечір скоріше опинитися вдома. Одні були одягнені святково – поспішаючи святкувати Старий Новий Рік, інші – буденно, точно знаючи, що в цей вечір на них чекає тепла ковдра, чашка капучіно і теплий мурчащий кіт, в обнімку з яким вони і збиралися заснути.

Петро Сонцев,

юний стажист глянцевого журналу, шукав очима свою дівчину. Вони домовилися зустрітися біля восьмої, біля входу в Тимирязевський парк.

Свєти ще не було, хоча на годиннику було вже вісім тридцять п'ять.

Пєтя набрав її номер. Пролунали гудки, і тут же заговорив її автовідповідач:

"Привіт! Якщо ви телефонуєте, але я вам не відповідаю, значить я мчу на всіх парах на місце нашої з вами зустрічі!" – і в трубці почулися гудки.

Свєтка! Петя посміхнувся і натиснув відбій. Він розкрив пакет з їжею з Макдональдсу, яку приготував для Свєти і почав захоплено жувати.

"Якщо Свєтка поїхала на таксі і застрягла в пробці, то вона ще може приїхати. Якщо ж у неї вилетіло з голови, що ми повинні зустрітися, то швидше за все її вже не буде." – розмірковував він, жуючи бігмак.

– Петька! Петька! Вибач за запізнення! Вже біжу! – Свєта помахала, стоячи через дорогу, і стискаючи в руці собачий поводок. Біля її ніг, виляючи хвостом, слухняно сидів Пупсик. Свєта дочекалася, коли стихне потік машин, і вони з Пупсиком перебігли дорогу.

– Приветик! – Свєта чмокнула Пєтю в губи, і посміхнулася.

– Чудово виглядаєш. – зробив комплімент Свєті Петька.

– Ой, спасибі, а збиралася насправді похапцем. Там такі пробки, ти собі не уявляєш …

– Можу собі уявити … 14 січня. Новий рік за старим стилем, всі їдуть клубочитися та святкувати.

– Ага, ось саме. Ні, щоб дома сидіти, олівьешку навертати! – Пєтя і Свєтка в унісон розсміялися.

– Хочеш нагетси? Бігмак я вже майже доїдаю …

– Зараза! Гаразд, давай нагетси.

Пєтя дістав з великого паперового пакета інший поменше, промаслений, заліз в пакет ще раз, дістав соус і передав Свєті.

– Ну, чим займемося? Може в кіно? – Пєтя запитально подивився на дівчину. Светочка наморщила лоб.

– Можна, можливо! А на що підемо?

– Зараз йде Дракула в 3Д, можна на нього.

– Ага. Давай.

Свєточка, Пжтя і Пупсик розгорнулися в бік Центру міста і попрямували до метро. Сьогодні на них чекала ціла кінопригода.

Коли Свєта і Петя вийшли з кінотеатру, Петя став імітувати напад вампіра, робив страшне обличчя, чим сильно веселив

Свєту. Він гарчав і оголював свої невеликі ікла (ті, що у всіх є з народження), і робив вигляд, що нападає на Свєту.

Радіючи, і жартома, пара, ні про що серйозне не думаючи, йшла у напрямку до метро.

Вдача

На годиннику була 8 ранку. Петі терміново потрібно було повідомити Свєті чудову новину. Його головний редактор погодилася запросити її в якості фотографа для найближчої зйомки.

Він вибіг по сходах на дев'ятий поверх і подзвонив у двері.

Двері відчинилися відразу ж.

– 

Пєтя! Нічого собі! Чого так рано?

– Свєта перейшла на шопіт – Мої ж сплять !! Тшшш! Проходь. – Свєта приклала пальця до губ і запросила хлопця увійти.

Опинившись в кімнаті у Свєти, Пєтя відразу ж приступив до справи. Розповів що за новина змусила його штурмувати її будинок в таку ранню годину.

Свєта невимовно зраділа такої новині.

– Пєтя, я не вірю, ти серйозно ?? Вона погодилася? Дозволила мені спробувати? Ааааа! Красава! – Свєта почала стрибати навколо Пєті, але тут же спохопилася, що батьки ще сплять.

– Так, Марія Олександрівна подивилася твої знімки і оцінила їх як цілком стоячі. Сказала, я готова попрацювати з цією дівчинкою. Якщо вона не проти втручання нашого стиліста, Оксани.

– Та не проти звичайно! Це ж мрія !!! Знімати для Вог !!! Ааааа! Пєтя! Я найщасливіший колобок на світі! – Свєта почала обіймати свого коханого, та так, що майже душила в обіймах.

– Будь готова завтра об одиннадцятій. Стартуємо на м. Червоні Ворота.

– Буду, коханий. Дай мені ще раз тебе поцілувати !! А, я все ще не можу повірити !!! – Свєта продовжувала стрибати, волаючи від захвату.

Пєтя залишив свою дівчину радіючою наодинці з собою, спустився на ліфті на перший поверх і вийшов на вулицю.

*****

Увечері цього дня, Петя їхав за дорученням Світлани Олександрівни в Хімки.

Погода була похмура похмурого. Чорні, налиті свинцем хмари ніби підводили підсумок всього сущого.

Петя крокував уздовж Проспекту Миру і розмірковував. "Якщо Свєтка залишиться працювати в Вог зі мною, то ми будемо частіше бачитися! Може бути тоді я зможу запропонувати їй переїхати до мене? Або запропонувати їй вийти за мене відразу? Навіть не знаю … Треба терміново з Ромкою порадитися."

Поступово на Москву опускається ніч.

Успіх

Марія Олександрівна Полуніна перебирала модні знімки з останньої фотосесії для їх журналу.