Експансія-I
Шрифт:
Мерк посміхнувся:
— Дякувати треба не богові, а вашому другові Аллеиу Даллесу.
Гелен похитав головою:
— Ні, богові, бо він звів мене з ним…
— Гаразд, подякуємо, хоч я в бога й не вірю.
— Тільки не кажіть про це американцям. Вони навіть на монетах чеканять: «У бога ми віримо». Правда, якось не дуже кореспондується з постулатом Біблії про те, що треба вигнати торговців з храму, але вони переможці, а їх, на жаль, не судять. Судять нас. Саме в цьому зв'язку, дорогий Мерк, необхідно налагодити дуже акуратний контакт з Нюрнбергом… Конкретно — з тими адвокатами,
— Ви маєте намір допомагати захисту гестапо? — Мерк здивувався. — Думаєте, це можливо?
— Неможливо. Однак це полегшить долю армії і уряду, робота на контрастах. А ми з вами до того ж зобов'язані думати наперед. Німцям незабаром буде потрібна секретна поліція, щоб стежити за лівими. Саме цю думку ми й повинні акуратно закласти в промови адвокатів. Дуже тактовно, стримано, при явному засудженні гестапівського злочинства й жорстокості…
— У такому разі чому ви не попросите мене налагодити контакт з тим, хто захищає партію? — спитав Мерк.
— Нам не потрібна нацистська партія. Її мети — я маю на увазі антикомуністичну й антиросійську спрямованість — потрібно и можна досягти в інший спосіб… Але про це пізніше. Отже, перша позиція — адвокати Нюрнберга. Друга позиція: у Марбурзі, на Барфюссерштрасе, живе доктор Мертес… Це ваш давній товариш по службі і добрий знайомий… Його справжнє ім'я Клаус Барб'є. Я хочу, щоб ви зустрілися з ним… І призначили йому місце і час, де побачимося ми. Він і я. Ви забезпечите охорону. Продумайте, що треба зробити, — Гелен уважно подивився на Мерка, — щоб жоден американець ніколи і ні за яких обставин не дізнався про факт цієї зустрічі.
… Зустріч відбулася в суботу в Альпах, на самому кордоні з Швейцарією; Гелен — за приписанням лікарів — почав робити не тільки щоденні двогодинні моціони, а й недільні поїздки в гори; максимум навантажень, ночівля під відкритим небом у спальному мішку, гірське повітря лікує всі хвороби.
Мерк, який знав Барб'є ще в ту пору, коли той очолював ліонське гестапо (допомагав йому у виявленні англійських розвідників, євреїв та російських полонених, що втекли з концтаборів; комуністами займався сам Барб'є, нікого до них не допускав, доповідав про акції особисто Гейдріху, а потім Кальтенбруннеру), випадково зустрів його на вокзалі в Меммінгені, зачепив рукою, вибачився й, піднявши капелюха, шепнув:
— Зайдіть до туалету.
Там, біля пісуарів, Мерк безгучно, самими губами, сказав:
— Дотримуючись цілковитої конспірації, ретельно перевірившись, з'явишся у готелі «Цур пост» у Фрайбурзі десятого числа; приїдеш базельським поїздом; сядеш у Бонні в третій вагон з кінця, нам так буде зручніше спостерігати, чи немає за тобою хвоста. Якщо ми помітимо чужих, то біля тебе сяде жінка в синьому береті. Це сигнал тривоги, до готелю не йди.
По худому обличчі Барб'є майнула посмішка:
— Починаємо, слава богу… Я так чекав цього, Мерк…
Стеження людей
З Фрайбурга вибрались увечері, один з друзів Отто Габсбурга, нащадка австро-угорських монархів, підвіз на своєму «майбаху» до того села, звідки починався підйом; у гори подалися вночі; на світанку добралися до тієї хижі, біля якої Гелен уже заклав свій табір.
— Спасибі, Мерк, — сказав Гелен, що грівся біля вогнища. — Лягайте спати, ви зовсім виснажились, аж очі запали. Можете взяти в мене у рюкзаку шоколад, американці мене ним обгодовують, а я його ненавиджу.
Гелен підвівся; все ще не дивлячись на Барб'є, пішов лугом до підйому; від нічного холоду високі трави ставали ще запашнішими, відчувався аромат жовтого свіжого меду, панацея від усіх хвороб, альпійське різнотрав'я, що може бути прекраснішим і цілющим?!
На краю урвища, біля сірих валунів, він різко зупинився й заговорив, знаючи, що Барб'є йде слідом:
— Послухайте, Мертес, ви робите дурниці на кожному кроці. Не вважайте американців наївними дітьми, нехай у це вірить на тому світі ваш Геббельс…
— Наш Геббельс, — виправив його Барб'є. Гелена це здивувало, він повільно обернувся:
— Ви вважаєте за можливе заперечувати мені?
— Безперечно, — відповів той. — Ми ж тепер маємо намір будувати нову, демократичну Німеччину, а демократія передбачає загальну рівність і право кожного на захист своєї точки зору.
— Ну й нахаба, — спроквола мовив Гелен. — Та ви просто нахаба, Мертес!
— Ви добре знаєте моє прізвище, пане Гелен. Ваш помічник працював зі мною в Ліоні, навіщо ж ви так… Ви продовжуйте, я вас слухаю якнайуважніше.
— Та ні, такий ви мені, мабуть, не потрібний, я передумав розмовляти з вами.
— А я ні. Вам доведеться розмовляти зі мною, генерале, бо зброї ви з собою не носите, Мерка я обмацав, отже, знищити ви мене не зможете. Я спущуся вниз і — якщо мене візьмуть американці, котрі, як сказав Мерк, за мною стежать, — скажу їм, що ви запросили мене на конспіративну зустріч. Потай від них. Дотримуючись усіх застережних заходів. Вони подвійної гри не люблять. Як і ми.
— Це ви мені погрожуєте, так? — спитав Гелен, знову відвернувшись од Барб'є. — Ось, виявляється, який у вас метод. Чіпко, але нерезультативно. Ви хочете взяти своє нахрапом, нахабством. Але це ви могли робити з дівками, яких підкладали під тих, хто мав зв'язки з партизанами в Ліоні. Зі мною такі фокуси не пройдуть. Перед тим як було вирішено запросити вас на цю зустріч, я поклав у службовий сейф план операції вашого вербування, оскільки ви становили інтерес для американців. Але ви відмовилися від співробітництва. Отже, я передаю всі матеріали на вас американцям і допомагаю їм у створенні стрункої системи доказів вашої вини і обґрунтовую необхідність вашої видачі Франції, де з вами матимуть справу люди Тореза. Це все. Ідіть геть.