Дотик
Шрифт:
Звісно, я напишу іще, але мені не терпілося якнайскоріше повідомити тебе про те, що ми повертаємося додому.
З великою любов’ю, Елізабет
ЧАСТИНА ДРУГА
1888–1893
Розділ 1
Двійко квітнучих дівчат
Новорічного дня 1888 року Нелл виповнилося дванадцять, і невдовзі після цього у неї почалися менструації. Оскільки у неї була батькова конституція — струнка та худорлява, то груди у неї були дещо недорозвиненими, і цей факт
— Ти більше не зможеш стрибати та бігати з колишньою легкістю, Нелл, — мовила Елізабет, намагаючись пригадати все, що казала їй Мері, коли у неї самої почалися менструації. — Віднині тобі доведеться поводитися, як молодій жінці, — більше ніяких пригод у шахтах і цехах, ніякого панібратства з чоловіками. Якщо тобі треба щось підняти з підлоги, то стулюй ноги і присідай усім тілом донизу. У жодному разі не сиди, розставивши ноги, і не теліпай ними в повітрі.
— Про що ти таке кажеш, мамо?
— Про скромну поведінку, Нелл. І нічого на мене так витріщатися.
— Це схоже на абсолютну дурницю! Мені треба сидіти, стуливши ноги? Не можна хвицати ними в повітрі?
— Більше не можна. Ти можеш вимазати свої підштаники.
— Але ж лише тоді, коли у мене місячні, — виклично заперечила Нелл.
— Ти ж не знаєш, коли вони в тебе можуть початися, — спочатку вони трапляються досить нерегулярно. Вибач, Нелл, але безтурботне дитинство скінчилося, — мовила Елізабет з металом у голосі. — Ти іще два роки носитимеш короткі плаття, але ти обов’язково поводитимешся, як молода жінка.
— Навіть чути про це не хочу! — театрально скрикнула Нелл. — Ти що — хочеш викреслити мене з таткового життя? Я ж йому як син!
— Ти — його донька, а не син.
Нелл уставилася на матір, і в душі її стало наростати відчуття страху.
— Мамо! Невже ти йому сказала про це?
— Цілком природно, що сказала, — відповіла Елізабет, змушена перейти до оборони. — Сядь, Нелл, будь ласка.
— Я не хочу!
— Коли Анна була немовлям, — почала Елізабет, долаючи небажання розкриватися перед дочкою, — я бачилася з нею менше, аніж належить матері, тому мені здавалося, що вона просто затрималася у своєму розвитку, а не є розумово відсталою. Саме ти сказала батьку, що з Анною щось не так, і тоді він здогадався, що Анна — розумово відстала дитина. І через це мені від нього добряче влетіло.
— Ти заслужила на це! — гаркнула Нелл.
— Так, заслужила. Але відтоді взяла за правило розповідати твоєму батькові про все, що трапляється з Анною та тобою.
— Ти — страшна людина!
— О Нелл, благаю тебе, поводься розсудливо!
— Це ти поводишся нерозсудливо! Ти просто хочеш зіпсувати мені життя, мамо! Хочеш розлучити мене з татком!
— Це — неправда, і це — несправедливо, — заперечила Елізабет.
— Та йди ти знаєш куди, мамо!
— Слідкуй за своїми манерами та своїми виразами, Елеоноро.
— Ага, я тепер Елеонора, еге ж? Так знай, що я відмовляюся бути Елеонорою! Мене звуть Нелл! — І Нелл, розлючено завиваючи, кинулася у захисток своєї кімнати.
А Елізабет лишилася — розгублена та спантеличена. «Вийшло зовсім не так, як я хотіла, — хіба я так само реагувала, коли Мері розповідала мені про мої менструації?
Хоча Александр нічого їй не сказав, Нелл була надто розумною, щоб не помітити переміну, яка сталася у батькові у проміжку між учора та сьогодні. Він дивився на неї вже по-іншому, з сумішшю захвату і печалі. «Наче, — подумала вона, згораючи від сором’язливості, — він раптом перетворився на чоловіка, якого я не знаю і якому не довіряю». Ніколи не бувши високої думки про призначення та долю жінки взагалі, Нелл була вкрай роздратована тим фактом, що природа щойно нагадала їй, що вона — жінка. Особливо тепер, коли татко став дивитися на неї, як на незнайомку. Що ж, прекрасно! Якщо їй судилося стати для батька чужою, то він теж стане для неї чужим. І Нелл віддалилася від нього.
На щастя, Александр зрозумів причину такого вчинку Нелл і не став з нею конфронтувати.
— Невже ти думаєш, що я хочу, щоб ти перетворилася на манірну і правильну молоду жінку, Нелл? — спитав він, сидячи у своєму улюбленому кріслі в бібліотеці. Вона ж сиділа напроти нього, стуливши ноги на той випадок, якщо на підштаниках з’являться плями.
— А який іще є варіант, татку? Я ж не хлопець.
— Я ніколи не вважав тебе хлопцем. Ти мусиш вибачити мене, якщо я був до тебе дещо неуважним ці останні кілька тижнів, — це такий шок, коли здогадуєшся, як швидко летить час, оце і все. Моя маленька подруга стає дорослою, тож я почуваюся старим, — мовив він.
— Старим? Ти — старий, татку? — обурено вигукнула вона. — Просто скінчилися наші забави, от і все. Мама не хоче, щоб я спускалася з тобою в шахту чи ходила до цеху, — вона нічого не хоче! Я мушу припинити поводитися, як дівчисько-шибеник, але я не хочу припиняти! Я хочу ходити з тобою, татку, з тобою!
— І ти будеш ходити зі мною, Нелл. Але твоя мати попрохала мене дати тобі невеличкий перепочинок, щоб ти змогла звикнути до нової ситуації.
— Іншого я від неї і не чекала! — сердито мовила Нелл.
— Не забувай, що її виховали в дуже суворих правилах, — пояснив Александр, не менше роздратований через Елізабет, аніж Нелл, — «як вона посміла лякати мою найулюбленішу дитину, щоб вона зі мною не спілкувалася?» — Тому вона вважає: якщо ти по-справжньому стала жінкою, то повинна навчитися бути молодою жінкою в повному сенсі цієї фрази. Матері мають схильність бачити своїх дочок потенційною здобиччю чоловіків, але я вважаю, що доньки будуть у безпеці, якщо самі не заохочуватимуть чоловічих інстинктів. І я бачу, що ти не збираєшся цього робити, Нелл, — посміхнувся він. — Я не маю наміру втрачати свого найкращого друга — тебе.