Біблія /Библия
Шрифт:
11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15 Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16 говорячи: Що нам робити
17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.
20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.
Дiї 5
1 Один же чоловік,
2 та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6 Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликал>
22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23 говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.