Біблія /Библия

Нечуй-Левицький Іван Семенович

9 Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,

10 І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.

11 І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.

12 І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло.

13 Ти сотворив внутро ма оє; ти зложив мене в утробі матері моєї.

14 Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.

15 Не були втаєні костї мої

перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.

16 Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.

17 Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!

18 Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою.

19 О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!..

20 Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють.

21 Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали?

22 Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.

23 Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої!

24 І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.

Псалтир 139

1 Проводиреві хора; псальма Давидова. В изволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене!

2 Котрі злобу в серцї замишляють, що дня до бою збираються.

3 Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх.

4 Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої.

5 Горді тайно заставили на мепрне сїла і посторонки, розіпняли сїтку при дорозї, западню приготовили для мене.

6 Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє!

7 Господь - Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою.

8 Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм.

9 Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде.

10 Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися!

11 Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землї; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала.

12 Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним.

13 І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.

Псалтир 140

1 Псальма Давидова. Г осподи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю!

2 Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня!

3 Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх!

4 Не дай серцю мому до злого прихилятись,

в неправотї з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути менї учасником ласощів їх.

5 Нехай покарає мене праведний, - се доброта; нехай докоряє мене, - се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них.

6 Як скинуть суддїв їх стрімголов із скелї, тодї буде чути слова мої, які вони милі.

7 Як земля з'орана і ровизбита, так костї наші розсиплються в челюстях пропастї підземної.

8 Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї!

9 Сохрани мене від сїл, що вони заставили на мене, і від западнї тих, що творять дїла беззаконні!

10 Дай беззаконним попасти в їх власні сїти, а менї перейти мимо.

Псалтир 141

1 Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Г олосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся.

2 Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою.

3 Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сїла на мене.

4 Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нїкого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, нїхто не дбає про душу мою.

5 До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих!

6 Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителїв моїх, вони бо надто сильні для мене.

7 Виведи з темницї душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш менї милість твою.

Псалтир 142

1 Псальма Давидова. Г осподи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірностї твоїй, по справедливостї твоїй!

2 І не входи в суд із слугою твоїм, нїхто бо з живих не оправдиться перед тобою.

3 Бо ворог слїдить душу мою, топче життє моє до землї, закопує мене у темних місцях, як мерцїв давно померших.

4 І дух мій охляв в мене, серце моє ниє.

5 Згадаю днї давні, про дїла твої промишляючи; думаю-гадаю над творивом рук твоїх.

6 До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає.

7 Поспіши, Господи, вислухай мене! Дух мій холоне. Не крий лиця свого передо мною! ато буду як ті, що йдуть в домовину!

8 Вранцї дай почути милість твою! Бо на тебе вповаю. Яви менї дорогу, котрою ступати маю! Бо до тебе підношу душу мою.

9 Рятуй мене, Господи, від ворогів моїх! До тебе прибігаю.

10 Навчи мене творити волю твою! Ти бо єси Бог мій; дух твій благий нехай по рівнинї веде мене.

11 Задля імени твого, Господи, оживи мене; у твоїй справедливостї виведи душу мою з тїсноти!

12 А по милостї твоїй вигуби ворогів моїх, і гнобителїв душі моєї занапасти! Я бо слуга твій.

Псалтир 143