Біблія /Библия
Шрифт:
20 У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї - од мечового вдару.
21 Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22 Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23 Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24 І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.
25 І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх,
26 Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27 От чheigго ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!
Йов 6
1 І відказав Йов і промовив:
2 О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3 Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4 Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5 Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6 Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7 (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8 О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9 О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10 Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11 Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12 Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13 Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14 До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15 Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16 Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17 Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони звоикають із русел своїх.
18 Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19 Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20 Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21 Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22 Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23 І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24 Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25 Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26 Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27 Ви корите
28 Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29 Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!
30 Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Йов 7
1 Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2 Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3 Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4 Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5 Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6 Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7 Згадай (Боже), що життє моє - подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8 Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, - а мене нема.
9 Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10 Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11 Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12 Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13 Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14 Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15 Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16 Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, - та ж днї мої, се марнота!
17 Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18 Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19 Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20 А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21 Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Йов 8
1 І відповів Билдад Савхеаський та й сказав:
2 Довго ще ти будеш говорити таке?
– слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!
3 Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?