Біблія /Библия
Шрифт:
20 І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!
21 І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.
22 Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї
23 Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
24 Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.
25 На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.
26 Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,
27 Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,
28 Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,
29 Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,
30 Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,
31 Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.
1-а Самуїлова 31
1 Тим часом воювали Филистії з Ізрайлитянами, і повтїкали мужі Ізраїльські перед Филистіями й полягли побиті на горі Гелбуї.
2 І гнали Филистії вслїд за Саулом і за синами його, і повбивали Филистії синів Саулових, Йонатана, Аминадаба і Малхисую.
3 І стала битва проти самого Саула вельми горячою, і поражали його стріли з луків, і тяжко поранений був він стрілами.
4 Тодї прохав Саул свого зброєношу: Вийми з піхви меча твого та й проколи мене ним, щоб не наскочили сї необрізані, а вбивши мене, не чинили наруги надо мною. Зброєноша ж не вволив його волї, бо й собі вельми злякався, тож Саул ухопив меча та й кинувсь на його.
5 Побачивши ж тодї зброєноша, що Саул мертвий, кинувсь і сам на меча та й умер при його боцї.
6 Оттак зійшли з сього сьвіту того самого дня Саул, його три сини, зброєноша його й майже всї прибічники його.
7 Вбачаючи ж Ізрайлитяне, що жили по тім боцї долини й по тім боцї Йорданї, що мужі Ізраїльські кинулись навтеки, та що полїг Саул і сини його, полишили міста свої та й собі повтїкали, а Филистії поприходили та й осїлись у них.
8 На другий же день, прийшовши Филистії обдирати побитих, ізнайшли Саула з його трома синами полягшими на горі Гелбуї.
9 І повідтинали вони їм голови, поздіймали з них зброю, та й послали по цїлій Филистійській землї
10 І зложили вони зброю його в храмї Астароти, а трупа його повісили на Бетсанському мурі.
11 Прочувши ж горожане Явиса Галаадського, що виробляли Филистії з Саулом,
12 Рушили всї сильнїйші мужі, й йшли всю ніч, і взяли тїло Саулове й трупи синів його з Бетсанського муру, а вернувши у Явис, спалили їх там;
13 І взяли костї їх, поховали під дубом у Явисї і постили сїм день.
2-а Самуїлова 1
1 По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
2 Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
3 І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
4 І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
5 І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
6 І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
7 Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
8 Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
9 І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10 І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11 Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12 І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13 І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14 Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15 І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16 Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
17 І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18 (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: